22 жовтня 1933 р. у Львові трапилася подія, що викликала резонанс у всьому світі: український студент-націоналіст Микола Лемик застрелив працівника радянського консульства Майлова, який виявився високопоставленим чиновником спецслужб. Замах мав політичний характер: ОУН хотіла, таким чином, привернути світову увагу до жахливого голодомору в Радянській Україні, організованого владою, аби зламати українське селянство і змусити його підкоритися комуністичній диктатурі.

Микола Лемик походив із с. Сопова біля Золочева, з багатодітної селянської родини. Здобув гімназійну освіту й навчався на природничому ф-ті Львівського університету. Зі шкільних років був свідомим українцем, а студентом став членом ОУН. Провід ОУН свідомо обрав його виконавцем політичного замаху: Микола був розумним, кмітливим, гарним з виду, а головне – мав усього 18 років, тобто його не мали б засудити на смертну кару. Він мусив не загинути на місці замаху, а здатися поліції й виступити на суді з політичною промовою.

1 серпня в бібліотеці зібралася група колишніх депутатів міської й обласної рад – учасників державотворчих процесів 80-90-х років ХХ ст. Пан Олег Петрик, свого часу один із найактивніших діячів львівської «Клюмби», передав для подальшого експонування й використання у просвітницько-патріотичній роботі національний синьо-жовтий прапор, який майорів над обласною радою в 1990 р., поділився яскравими спогадами про обставини встановлення наших прапорів на Опері (як згадує пан Олег, найскладніше було потім зняти полотнище – через обледеніння, тому його страхував С. Герман), міській і обласній радах. Його розповідь доповнили власними міркуваннями й спогадами А. Левик, Р. Лопушанський, Я. Козак та інші учасники зустрічі. Також пан Олег передав для наших читачів дві книги своїх спогадів: «Моя боротьба» та «Мої дороги».

Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели наукову конференцію «Українська національна хата і храм Андрея Шептицького».

У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич назвав головними для нас на конференції про Патріарха — нашу національну тему, національні акценти і національний контекст.

Наша національна потреба — розбудова української національної хати і творення української родової держави.

Наша національна потреба — піднесення українського Храму — української віри, культури, українського духу.

Наша національна потреба називати Шептицького — Патріархом.

Наша національна потреба — в поверненні представників українських шляхетських родів для служіння рідній українській нації.

Датальніше про конкурс